ЗагрузкаПожалуйста ждите...
*показники статистики, коротко, по кліку розширенно

Нездорова євроінтеграція. Чи відповідають нормам ЄС ініціативи у медичній сфері

Опубліковано 25.03.2016 5 переглядів
Автор: Марта Цвенгрош, Денис Черніков
В Україні реформувати систему охорони здоров’я намагаються вже років двадцять – час від часу до парламенту надходять відповідні законопроекти. І якщо раніше можна було довго сперечатися щодо прийнятної моделі модернізації, то сьогодні все більш-менш зрозуміло – є певні європейські критерії, на які варто орієнтуватися. Парламентська експертна група з євроінтеграції проаналізувала два законопроекти, які так чи інакше стосуються новел в охороні здоров’я, і дійшла висновку, що обидва документи не повністю відповідають засадам, які діють в ЄС.

В Україні реформувати систему охорони здоров’я намагаються вже років двадцять – час від часу до парламенту надходять відповідні законопроекти.

І якщо раніше можна було довго сперечатися щодо прийнятної моделі модернізації, то сьогодні все більш-менш зрозуміло – є певні європейські критерії, на які варто орієнтуватися. Парламентська експертна група з євроінтеграції проаналізувала два законопроекти, які так чи інакше стосуються новел в охороні здоров’я, і дійшла висновку, що обидва документи не повністю відповідають засадам, які діють в ЄС.

Проект закону України "Про засади державної політики охорони здоров’я" №2409а, як зазначається в його преамбулі, визначає правові, економічні, соціальні, гуманітарні та організаційні засади державної політики охорони здоров’я як складової внутрішньої політики та національної безпеки України.

В цілому зміст проекту не суперечить положенням законодавству ЄС. Втім,

ідея прийняття документа про засади державної політики охорони здоров’я у вигляді окремого закону не є виправданою, як доводить практика держав ЄС.

Так, у Польщі ці питання регулюються, зокрема, декількома статтями в законі "Про послуги охорони здоров’я, що фінансується з публічних коштів". В Україні ці питання досить детально врегульовані в інших актах, зокрема, в "Основах законодавства України про охорону здоров’я".

У законопроекті не конкретизуються сфери, щодо яких має відбуватися наближення відповідно до ст. 428 Угоди про асоціацію - інфекційних хвороб, служб крові, трансплантації тканин і клітин, тютюну тощо. Також не приділяється увага сферам співробітництва між Україною та ЄС, визначеним у ст. 427 Угоди, не прописана ідея співробітництва з ЄС в сфері охорони здоров’я.

Отже, документ не відображає зміст конкретних положень Угоди. Крім того, безліч положень законопроекту носить декларативний характер, надміру теоретизований. Приблизно половину тексту займають положення про мету, завдання, пріоритети державної політики, засади формування, принципи реалізації політики, при цьому частково дублюють одне одного. 

Формулювання визначень, які містяться в статті 1, є не досить коректними і дозволяють вільне тлумачення. Наприклад, законопроект №2409а в доопрацьованій версії визначає здоровий спосіб життя як "усвідомлений вибір поведінки, пов’язаної зі здоров’ям, на основі засвоєння колективних зразків поведінки, які призводять до збереження і поліпшення здоров'я людей і їх благополуччя, що доступні людям відповідно до їхніх життєвих можливостей, в якій відображається активність людини по відношенню до свого здоров’я.

Для порівняння, ВООЗ визначає це поняття значно простіше і зрозуміліше: "це спосіб життя, який знижує ризик серйозно захворіти або рано померти".

Загалом доцільно розглянути питання про державну політику охорони здоров’я не в рамках окремого закону, а з точки зору внесення змін в "Основи законодавства України про охорону здоров’я", конкретизуючи положення, що містяться в Угоді про асоціацію.

Іншим законопроектом, який також торкається системи МОЗ, є законопроект "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо заборони реклами лікарських засобів)" № 3246.

Цим документом пропонується заборонити рекламу усіх без виключення лікарських засобів.

Аргумент законодавців дуже простий: більшість українців не має належної медичної освіти, тож не треба їх спонукати займатись самолікуванням. Важко не погодитись, однак, спробуємо проаналізувати, що відбудеться в разі його прийняття.

В Європейському Союзі питання, що стосуються споживання лікарських засобів, регулюються Директивою 2001/83/ЄС "Кодекс Співтовариства щодо лікарських засобів, призначених для споживанні людиною". І хоча Україна не має зобов’язань щодо імплементації саме цієї Директиви у національне законодавство, доцільно висвітлити результати порівняльного аналізу законопроекту з Директивою.

У Євросоюзі комплексно підходять до регулювання питань, пов’язаних зі споживанням лікарських засобів, встановлюють умови, за яких ліки можуть рекламуватися та положення, які визначають заборону такої реклами (ст. 88, 89 Директиви).

Зокрема, дозволяється рекламування ліків, що відпускаються без рецепта. Тобто європейське право керується постулатом про те, що споживач має змогу дізнатися про існування препарату із загальнодоступних джерел.

На підставі європейської практики та рекомендацій можемо зробити висновок: запропонована законопроектом №3246 заборона усіх без винятку лікарських засобів не відповідає Директиві 2001/83/ЄС.

В контексті цього важливо наступне: на ринку України перебуває в обігу значний обсяг імпортованих з ЄС лікарських засобів.

Заборона реклами здатна викликати негативну реакцію експортерів та буде розцінена як надання товарам з Євросоюзу менш сприятливого режиму на ринку України порівняно з тим, що існує в самому ЄС.

А це не відповідатиме меті створення зони вільної торгівлі з Європейським Союзом. Отже, законопроект, попри добрі наміри, може створити і певні проблеми у сфері зовнішньої торгівлі.

Крім цього, запропонована заборона може ускладнити умови конкуренції між виробниками лікарських засобів, оскільки споживачі не матимуть змоги ознайомитися з розміщеними на ринку лікарськими засобами, які пропонуються різними виробниками, але мають однакові лікарські характеристики.

Таким чином, запропоновані зміни є прикладом того, як не можна розглядати ті чи інші зміни до національного законодавства: окремо від усього комплексу правового регулювання в країнах ЄС.