ЗагрузкаПожалуйста ждите...
*показники статистики, коротко, по кліку розширенно

Ідеї з Ради. Небезпеки пленарного тижня: платні дороги, сміття та захист майна

Опубліковано 25.12.2015 3 переглядів
Автор: Остап Семерак
Напередодні кожного пленарного тижня експерти ПЕГ аналізуватимуть, чи відповідають законопроекти, що їх планується внести на розгляд "під купол", Угоді про асоціацію. Адже ми всі добре розуміємо, що не можна інтегруватися в європейський простір та виконати Угоду, нехтуючи нормами європейського законодавства та нашими зобов’язаннями перед партнерами. Цього разу про аналітику ПЕГ – в колонці першого заступника глави комітету ВР з питань євроінтеграції Остапа Семерака.

"Європейська правда" разом із Парламентською експертною групою з питань євроінтеграції (ПЕГ) запускає новий проект.

Напередодні кожного пленарного тижня експерти ПЕГ аналізуватимуть, чи відповідають законопроекти, що їх планується внести на розгляд "під купол", Угоді про асоціацію. Адже ми всі добре розуміємо, що не можна інтегруватися в європейський простір та виконати Угоду, нехтуючи нормами європейського законодавства та нашими зобов’язаннями перед партнерами.

Цього разу про аналітику ПЕГ – в колонці першого заступника глави комітету ВР з питань євроінтеграції Остапа Семерака. 

* * * * * 

Відповідність нових законів Угоді про асоціацію повинна стати нормою в парламенті. Адже досі, на жаль, Рада час від часу ухвалювала документи, які суперечать нашим зобов'язанням. Найближчого сесійного тижня парламент розгляне одразу кілька законопроектів, котрі не витримали випробування на "європейськість".

Отже, у першому читанні планується розглянути:

Законопроект № 2724 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення Державного дорожнього фонду України".

Фактично пропонується створення Державного дорожнього фонду в складі спеціального фонду державного бюджету України. Цей фонд має акумулювати кошти, виділені у держбюджеті на будівництво та ремонт доріг, а також саме сюди надходитимуть кошти від акцизного податку, ввізного мита, страхування, плати за проїзд автомобільними дорогами тощо.

Питання стягнення оплати за користування дорогами напряму стосується виконання зобов’язань за Угодою.

Йдеться про імплементацію Директиви 99/62/ЄС від 17 червня 1999 року "Про стягнення плати з вантажних транспортних засобів за використання певних інфраструктур", відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

Мінінфраструктури ще у 2014 році розробило законопроект щодо імплементації цієї директиви, в якому йдеться про стягнення плати з вантажівок вагою від 12 тонн. Однак ані в документі міністерства, ані в законопроекті 2724 питання вагового контролю не вирішено.

Директива ЄС, зокрема, визначає як мінімальні, так і максимальні розміри оплат за користування автомобільними шляхами, залежно від виду транспортного засобу (враховується екологічний стандарт транспортного засобу), кількості причепів та маси.

Проаналізувавши європейські розміри оплати, можна сказати, що Директивою 99/62/EC встановлюються менші розміри оплат за малотоннажні та екологічно чистіші автомобілі (у ЄС запроваджена система стандартів ЄВРО-1, ЄВРО-2 і т.д.).

У запропонованому Раді законопроекті такий економічний стимул не простежується.

Ще одна відмінність – відповідно до статті 2 Директиви автошляхи, за які стягується оплата, повинні відповідати певним вимогам щодо розмежування та кількості смуг, непересікання з іншими дорогами тощо. У законопроекті взагалі не вказані вимоги щодо автомобільних доріг, за проїзд якими може стягуватися оплата.

Хоча деякі положення законопроекту, по суті, спрямовані на імплементацію Директиви 99/62/EC, недостатня його деталізація може призвести до того, що ефективність імплементації залежатиме від  положень підзаконних нормативно-правових актів, що згодом будуть прийняті Кабміном.

Це суперечить положенням Директиви ЄС, оскільки вона передбачає стягнення плати на умовах, що не створюють перешкод учасникам руху, тощо.

Окрім того, включення коштів Моторного (транспортного) страхового бюро України до державного дорожнього фонду суперечать одному з базових принципів здійснення діяльності страховиків в Україні та європейській практиці.

Ще серйозніші зауваження експерти мають до законопроекту № 1797-1 "Про страхування".

В Європейському Союзі ситуація на цьому ринку регулюється кількома директивами Європейського парламенту, основною з яких є 2009/138/ЄС.

Відповідно до Угоди про асоціацію Україна має зобов’язання щодо імплементації положень цієї Директиви протягом 4 років з дати набрання чинності Угодою. У законопроекті № 1797-1 враховані лише деякі базові її положення.

Зокрема, в частині встановлення умов для отримання ліцензії в законопроекті не враховані вимоги статті 18 Директиви, якою передбачено, що держава-член повинна вимагати від усіх страхових підприємств, які мають намір отримати ліцензію, обмежити свою роботу страховою та супутньою діяльністю, виключивши будь-яку комерційну.

Щодо  встановлення вимог до договору страхування, то за європейськими принципами страхувальникам, що укладають індивідуальний договір про страхування життя, має бути наданий період часу від 14 до 30 днів з дати підписання для його розірвання без будь-яких негативних наслідків для страхувальника.

Мінімум 8 пунктів даного законопроекту, що регулюють діяльність страховиків та визначають їхню відповідальність перед клієнтом, повністю суперечать Директиві, зокрема, щодо запровадження процедур надання клієнтам та іншим зацікавленим особам можливості подавати скаргу на страхового посередника.  

На наш погляд, законопроект не можна брати до розгляду і слід повернути авторам на доопрацювання.

Додаткове зауваження – згідно зі ст. 11 законопроекту обов’язковою вимогою для здійснення страхової діяльності визначається участь у саморегульованій організації страховиків, тоді як умовами отримання ліцензії згідно з Директивою 2009/138/ЄС не передбачено обов’язкової участі у певному об’єднанні з метою представлення інтересів.

Ця норма проекту містить корупційні ризики.

 

Окремо варто зупинитися на аналізі проекту закону № 2950

"Про внесення змін до закону України "Про відходи" (щодо поводження з небезпечними відходами)".

Наголошую, що і комітет з питань євроінтеграції, і експерти ПЕГ не дають документу позитивного висновку.

Нагадаємо, Угода про асоціацію передбачає зобов’язання України щодо імплементації Директиви 2008/98/ЄС протягом 3-5 років.

За цей час повинно бути створене національне законодавство, яке передбачає створення уповноваженого органу, встановлення механізму повного покриття витрат згідно з принципом "забруднювач платить", встановлення дозвільної системи для установ/підприємств, що здійснюють операції з видалення чи утилізації відходів, запровадження реєстру установ і підприємств, які здійснюють збір та транспортування відходів та ін.

Законопроектом пропонується розподілити усі небезпечні відходи на чотири класи за ступенем їх шкідливого впливу на навколишнє середовище та на життя і здоров’я людини. Разом з тим, Директивою встановлюється, що класифікація відходів як небезпечних має базуватися, між іншим, на законодавстві Співтовариства про хімічні речовини. Відповідно, у рішенні  Комісії 2000/532/ЄС передбачено 13 категорій небезпечних речовин.

В проекті Закону не відображено заборону змішування небезпечних відходів  та вимоги щодо маркування небезпечних відходів, а також їхнього спеціального транспортування та утилізації.

 

Досить небезпечним з точки зору громадянських прав та свобод виглядає

законопроект "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення захисту прав на нерухоме майно" №1385.

Автори документа хочуть посилення відповідальності за випадки незаконного проникнення до законного володіння особи, зокрема житла. 

Втім, у документі існує проблема із визначенням цього "проникнення". Зокрема, частина 1 статті 162 поряд з такими випадками "незаконного проникнення", як "огляд, обшук та виселення", пропонує розглядати також "інші незаконні дії, які порушують недоторканість володіння особи чи обмежують її можливості використовувати таке володіння".

Це очевидно не узгоджується з принципом визначеності норм матеріального кримінального права та є порушенням вимог статей 6 (право на справедливий суд) та 7 (ніякого покарання без закону) Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.