ЗагрузкаПожалуйста ждите...
*показники статистики, коротко, по кліку розширенно

Ідеї з Ради: чи відповідає страхова реформа вимогам ЄС

Опубліковано 02.11.2015 2 переглядів
Автор: Парламентська експертна група
"Я не знаю жодної сім’ї, яка збанкрутіла, сплачуючи страхові поліси, проте знаю сім’ї, які збанкрутіли, не сплачуючи їх", - казав колись Вінстон Черчіль. В часи його прем’єрства у Великій Британії страхова справа вже мала давні традиції у більшості країн Європи.

"Я не знаю жодної сім’ї, яка збанкрутіла, сплачуючи страхові поліси, проте знаю сім’ї, які збанкрутіли, не сплачуючи їх", - казав колись Вінстон Черчіль. В часи його прем’єрства у Великій Британії страхова справа вже мала давні традиції у більшості країн Європи.

70 років по тому в Україні більшість населення все ще з підозрою ставиться до страховиків.

І одна з причин цього – відсутність якісно налагодженої системи страхування та відповідного законодавства, яке би цю систему закладало.

Страхування – сфера, яка має бути надійною опорою для громадян та бізнесменів. Медичне страхування, страхування пенсій та виплат, здоров’я та життя – така система гарантує стабільність та дозволяє взаємодіяти державі, бізнесу та громадянам з економічними вигодами.

У Європі набирають обертів нові види страхування – страхування від кібер-ризиків тощо.

Нестача професійних кадрів, наявність великої кількості "обов’язкового" страхування з низьким рівнем виплат, що підриває довіру населення, відсутність необхідного контролю та регуляції страхового ринку – ось лише деякі проблеми, через які страхування в Україні не знайшло поширення.

Корінь же проблеми в тому, що українське законодавство, на яке має спиратися страхова діяльність, застаріле та нестабільне.

Такий стан речей має змінитися. З підписанням Угоди про асоціацію України з ЄС наша країна взяла низку зобов’язань щодо зміни законодавства, в тому числі страхового.

"Підтягуючи" власне законодавство до рівня європейських країн, де страхова практика більш якісна та має довшу історію, Верховна рада зможе запропонувати громадянам сяку-таку впевненість у власному майбутньому. Впевненість, якої так не вистачає сьогодні.

Зарадити у цьому має законопроект №1797 "Про страхування", внесений депутатом від "Відродження" Антоном Яценком (тим самим, що найчастіше фігурує у ЗМІ із згадуваннями про "тендерну мафію").

Декларована мета законопроекту – удосконалити систему забезпечення страхування, страховий ринок та механізм нагляду за діяльністю його учасників.

Проте, на жаль, депутати знову не зуміли (чи не схотіли) врахувати позитивний досвід Євросоюзу та якісно перенести норми європейського права в українське.

В Європейському союзі фундаментальним документом стосовно страхової діяльності є Директива 2009/138/ЄС.

Вона встановлює загальні і спеціальні правила для ведення діяльності у сфері страхування і перестрахування, визначає вимоги до платоспроможності капіталу страхових компаній та положення щодо нагляду за їх діяльністю. Побічно сфери страхування стосується і ряд інших директив, які Україна має врахувати у своєму законодавстві відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Перша суттєва проблема – відсутність обмежень у сферах діяльності для страховика.

Відповідно до права ЄС, держава-член повинна вимагати від усіх страхових підприємств, які бажають отримати ліцензію, обмежити свою діяльність лише страховою та супутньою.

Тобто – виключити будь-яку іншу комерційну складову. В запропонованому законопроекті це не прописано. Виходить, що українська страхова компанія не обмежена в сферах діяльності і може, наприклад, узятися за торгівлю помідорами – це, як мінімум, дивно.

Проте проблема глибша. Така норма відкриває простір для махінацій страхових компаній.

Будучи учасником ринку (не страхового), страховик може безпосередньо впливати на ситуацію на ньому, створюючи страхові прецеденти.

Також український законопроект вимагає, щоб ті, хто хочуть вести страхову діяльність, обов’язково були учасниками організації страховиків.

Така норма віддає радянщиною і може бути причиною тиску на страхові компанії через виключення їх з організацій страховиків. Звісно ж, умовами Директиви ЄС не передбачено обов’язкової участі в об’єднанні для представлення інтересів.

Суттєву невідповідність також має процес ліквідації страхової компанії.

Згідно з Директивою, змусити припинити діяльність установи може лише компетентний орган держави-члена. Такий пункт має низку переваг: ніхто безпідставно не зможе знищити установу.

Але в українському законопроекті все з точністю до навпаки: ліквідувати страховика можна за рішенням суду.

Всеукраїнську страхову компанію зможе ліквідувати своїм рішенням, скажімо, Добропільський районний суд Донецької області, а страхова компанія буде безсила перед цим рішенням. Пам’ятаючи про реалії української судової системи, таку норму не можна залишати в чинній редакції законопроекту.

Для збільшення натисніть на зображення 

Інша важлива Директива, з якою має бути узгоджений законопроект - 2002/92/ЄС.

Вона вимагає чіткого визначення терміну "посередницької діяльності" та його межі.

Узгодження законодавства саме з цим документом дуже важливе, адже воно торкається аспектів, що напряму стосується населення. Зокрема, запроваджується можливість подавати скаргу на страхового чи перестрахового посередника.

Якщо вам не виплатили гроші, чи запевнили, що ваш випадок не підлягає страхуванню, дієвий механізм оскарження рішень є критично необхідним.

Відповідно до законопроекту "посередницька діяльність у страхуванні" - діяльність за винагороду з надання консультацій, пропонування, підготовки, укладання та супроводження договорів страхування (перестрахування).

Однак там зазначається, що надання консультацій, виконання інших підготовчих робіт для укладення договорів страхування та/або перестрахування або укладення таких договорів та допомоги в адмініструванні та виконанні таких договорів не вважається посередницькою діяльністю.

Також даний документ вимагає прописати повний перелік інформації, яка має надаватися страховими посередниками, та порядок її надання. Відсутність гарантії відповідальності за професійну помилку в українському законопроекті – теж "невесела" річ, і практика це також засвідчує.

А Директивою ЄС, наприклад, передбачено встановлення страхування цивільної відповідальності стосовно професійної помилки або необхідності встановлення іншого еквівалентного інструменту.

За правилами ЄС, страхова компанія зможе списати свої зумисні дії на "професійну помилку" і вмити руки.

Навіть - у випадку, якщо буде доведено неправоту агента.

Нарешті, законопроект також не повною мірою враховує вимоги директив щодо звітності страхових агенцій та доцільності певних страхових операцій тощо. По впровадженню цієї Директиви не було приділено увагу рекомендаціям: не прописано, як функціонуватиме трудове та пенсійне забезпечення та нагляд за ними у сфері страхування.

Враховуючи все вищезазначене, Парламентська експертна група з євроінтеграції пропонує повернути законопроект на доопрацювання.

Адже в прагненні змін необхідно орієнтуватись не так на швидкість, як на якість норм, які вносяться у парламент. Реформа страхування має відбутись, а громадяни мають отримати більш дієвий механізм захисту власного майна.

Проте критично важливо, щоб цей механізм наближував нас до ЄС та притаманних йому стандартів.