ЗагрузкаПожалуйста ждите...
*показники статистики, коротко, по кліку розширенно

Білий шум Ради - "Аналітичний аутсорсінг" працює в бізнесі. Чому він не може стати ефективним інструментом законотворчості?

Опубліковано 30.07.2015 2 переглядів
Автор: Леся Шевченко
Гомін водоспаду чи екран телевізора на порожньому каналі - гарні приклади явища білого шуму - невпорядкованих коливань різного фізичного походження, які мають приблизно однакову частоту.

Гомін водоспаду чи екран телевізора на порожньому каналі - гарні приклади явища білого шуму - невпорядкованих коливань різного фізичного походження, які мають приблизно однакову частоту.

Схожим унаочненням, з політичного світу, може служити потік законопроектів у парламенті чинного скликання: уважному спостерігачеві вони напевне видадуться таким самим білим шумом, дзижчанням із заспокійливою дією.

Що мається на увазі?

Проблема бере початок із того, що депутати часто підмінюють поняття якості кількістю розроблених законопроектів. У гонитві за бажанням проявити себе та (симулювати) свою роботу, вони реєструють те, що мало стосується реалій життя. Більше того, депутати не можуть не розуміти, що зареєстровані ними популістичного штибу законопроекти швидше не підтримають, аніж ухвалять.

Усі це розуміють, але законопроекти продовжують реєструвати, і інформаційний потік ВР заповнюється рівномірним шумом.

Пересічний виборець може запитати:

- У чому проблема? Реєструють їх, і хай реєструють - значить, як-не-як, працюють.

Для усвідомлення шкідливості подібного "білого шуму" варто уточнити, що у роботу над кожним - кожним! - законопроектом втягується чимала кількість фахівців. Усі, без винятку, зареєстровані ідеї депутатів попри свій рівень раціональності отримують експертний супровід та мають пройти декілька комітетів ВРУ для отримання схвальних вердиктів. Причому проходять комітети навіть ті, які не мають шансів бути прийнятими. Уявіть собі, яка бюрократична махіна запускається навіть заради законопроекту з одного речення.

В ідеалі подібна система стоїть на сторожі якості та взаємовідповідності законодавства, але наразі механізм захлинувся паперами.

От і виходить, що в комітеті ВРУ з питань європейської інтеграції сьогодні накопичилось 1676 поданих законопроектів. Більша за цю кількість законопроектів (2096) розглядається тільки комітетом ВРУ з питань запобігання і протидії корупції та комітетом з питань бюджету (1786).

За період роботи депутатів 8-го скликання, до літніх канікул, було зареєстровано 2044 законопроектів, з них тільки 110 (5%) перетворилися на повноцінні закони. Для порівняння Сеймом Республіки Польща за 5 попередніх років (2011-2015 рр.) було зареєстровано 1167 законів, з яких було ухвалено 593 (50%).

З іншого боку, для належної роботи депутати мають розуміти наслідки проголосованих ними галузевих політик (згадаймо закон про валютні кредити) та щонайменше - якість законопроектів, які ставлять на порядок денний. Але, на жаль, ця Верховна Рада страждає на хвороби попередників: часто проекти без комітетських висновків виносять у сесійну залу. Відповідно, виникає парадокс: аналітична індустрія парламенту перетравлює тисячі законопроектів, проте її продукція виявляється де-факто непотрібною.

У чому причина: лінощі нардепів, брак часу, непрофесійність, відсутність довіри до аналітики, - сказати складно, проте наслідки подібного зневажання експертною думкою загрозливі.

Згаданий уже комітет з питань євроінтеграції, теж повинен сказати своє слово, - чи відповідає кожен конкретний законопроект Угоді про асоціацію та європейському праву загалом. Ефективність його роботи залежить від двох речей: від системного та професійного "скрінінгу" і самого розуміння суті угоди та відповідних актів права ЄС. Але професійний потенціал комітету також стає жертвою "білого шуму" – кількість законопроектів, що надходить до комітету, занадто велика, щоби вчасно їх опрацювати, до того ж, хаотичне винесення їх на голосування в сесійний зал і зовсім збезцінює таку роботу.

Отак у зал і просочуються документи з хибами, невідповідностями та внутрішніми протиріччями. Депутати ж самі собі роблять ведмежу послугу - частина законопроектів суперечить підписаній Україною Угоді про асоціацію, а отже, рано чи пізно ці норми доведеться виправляти. Але в парламентських вухах дзижчить "білий шум" популізму та короткострокової вигоди - думати про майбутнє немає часу.

У підсумку кількість дрібних вад зростає, загрожуючи перерости в серйозну проблему - ризик зриву імплементації угоди з ЄС. Нагадаю, Київ домовився з Брюсселем про ухвалення більш ніж 350 актів за стандартами європейського права, дедлайн - кінець 2017 року. Попри те, що строк видається ще далеким, згадайте, скільки встигла Рада за півроку роботи - з такими темпами Україна нагадує студента, який байдикує, відкладаючи все на останній момент.

Змінити цей "білий шум" обрисами картинок європейського майбутнього не настільки важко, як здається. Вийти з глухого кута можна у два кроки.

Перший - ВРУ та її комітети починають співпрацю з громадськими організаціями, які давно займаються аналізом законопроектів.

Другий - вказані установи віддають функції аналізу "на аутсорс" аналітичним центрам та експертам, що дозволяє "вбити двох зайців".

Якщо це працює в бізнесі, чому не може стати ефективним інструментом у політиці?

На користь "аналітичного аутсорсу" є декілька аргументів.

По-перше, експертиза здійснюватиметься на постійній основі фахівцями з необхідними знаннями та досвідом у відповідних сферах права ЄС і законодавства України.

По-друге, через експертів легше налагодити процес інформування щодо норм і стандартів ЄС, необхідних до імплементації, а також відслідковувати, як зміни в європейському законодавстві впливають на українське.

Залучення експертів вирішує ті проблеми, де в парламенті виник "білий шум":

1. Підвищується обізнаність депутатів щодо змісту законопроектів відповідно до норм права ЄС.

2. Пришвидшується процес інформування громадськості щодо законотворчої роботи в рамках виконання угоди.

3. Експертні висновки наближуватимуть законодавство України до права ЄС.

4. Депутати прислухаються до позиції комітету ВРУ з питань євроінтеграції під час голосування.  

Процес співпраці з експертами мав би бути таким: комітет робить запит - сформована група готує щоденні висновки до законопроектів, внесених депутатами - комітет ґрунтує власні висновки на аналізі експертів - результати роботи з найбільш суспільно-значущих законопроектів оприлюднюються через ЗМІ або сайт комітету.

Оскільки комітет з питань євроінтеграції першим зацікавився у такій співпраці, перші кроки вже зроблено. При ньому вже створена Парламентська експертна група (ПЕГ) з євроінтеграції, яка впливає на процес прийняття законів згідно з домовленостями в рамках Угоди про асоціацію з ЄС.

Поки проблема "білого шуму" вирішена лише в одному комітеті, але подібний алгоритм може виявитися дієвою пігулкою, якої давно потребують наші депутати. Практика довела, що лише залучення активної та обізнаної громадськості робить законодавчий процес у Верховній Раді швидким та ефективним.