ЗагрузкаПожалуйста ждите...
*показники статистики, коротко, по кліку розширенно

Де уряд ховає гроші Європейського союзу

Опубліковано 29.09.2016 3 переглядів
Автор: Денис Черніков
Уряд повинен якомога швидше роз’яснити, як планується витрачати європейські кошти, і зокрема, ті, що передбачені на зарплати державним службовцям у проекті бюджету на 2017 рік. Від цього залежить кінцевий результат, який хвилює суспільство – хто як і які саме реформи як швидко здійснюватиме, бо ж гроші є, треба лише вміти їх взяти й витратити за призначенням. І навіть це проблема для української влади.

В проекті державного бюджету на 2017 рік значиться, що Кабінет міністрів в черговий раз планує отримати доходи за рахунок бюджетної підтримки від Європейського Союзу. Сума чимала - понад 1,2 млрд грн.

Витратити її планується приблизно так: на розвиток енергетики, в тому числі на енергозбереження;  захист прав споживачів, стандартизацію, на підтвердження відповідності та управління якістю; на політику у сферах екології та транспорту; управління державним кордоном; на регіональні проекти та підтримку державного управління, у тому числі на формування фонду оплати праці держслужбовців. 

Чи зможе Україна вдало розпорядитися такою сумою? Питання не риторичне: у 2014-2015 роках уряд спромігся отримати від Європейської Комісії лише приблизно 20% від запланованих тоді 1,8 млрд грн. А скільки з цих 20% було витрачено – питання відкрите. Принаймні, у звітах Держказначейства про виконання державного бюджету бачимо лише доходи: у 2014 році фактичні надходження за цими статтями становили 303,4 млн грн, а у 2015 році – 348,1 мільйонів гривень.

Але із цих звітів не видно, як розпорядились коштами ЄС – у відповідній графі щодо видатків бачимо лише порожні місця.

Що це означає? Чи кошти таки не надійшли, бо Україна не виконала певні вимоги ЄС? Чи уряд не спромігся їх освоїти, попри власні плани та вічну нестачу надходжень до бюджету? Безумовно, ця тема потребує ретельного вивчення.

Варто зазначити, що всі вищезгадані напрями, від енергетики до регіонального розвитку, є предметом угод секторальної бюджетної підтримки, тобто уряд України та Європейська Комісія домовляються про фінансування реформ у певному секторі.

Готується стратегія реформ, і в залежності від її прийняття та виконання ЄС перераховує транші - це фактично безповоротна фінансова допомога, а не кредит, який потрібно повертати, з цих коштів ми не маємо платити відсотки, відповідно, не накопичується державний борг.

Загалом, власне підхід щодо бюджетної підтримки є досить поширеним і активно використовується Євросоюзом у співробітництві з країнами-сусідами та країнами-кандидатами на членство (в останньому випадку йдеться про "Інструмент допомоги перед вступом").

Тут, можна сказати, діє принцип "більше за більше", іншими словами, якщо реформи дають результати, то і реформатори отримують більший ресурс. Неспроможність здійснити реформи відповідно зменшує ресурс або позбавляє його. Отже, 20% виділених коштів від запланованої суми – це, власне, оцінка реформаторських дій наших політиків. На жаль.

Таким чином, протягом минулих років доходи державного бюджету за секторальною бюджетною підтримкою планувалися у 5 разів більші, ніж ті, що були отримані. Тобто, треба розуміти так, що було виконано 20% від заздалегідь погоджених заходів? Або міністерства вчасно не повідомили європейську сторону про результати роботи і тому залишилися без премії?

Так само, у 2016 році станом на вересень, згідно зі звітами Держказначейства, не отримано жодних доходів від секторальної бюджетної підтримки ЄС. Це не дуже гарно характеризує спроможність міністерств користуватися такою підтримкою. Тим більше, що ЄС запланував ще й допомогу на часткове фінансування заробітної плати державних службовців. Але і тут є нюанси.

Залишається чимало запитань і до цілком логічних планів Кабміну з наступного року підняти зарплати чиновникам за рахунок тих самих коштів Євросоюзу, що вже значаться у проекті бюджету.

Тому ситуація у 2017 році обіцяє бути ще цікавішою. Із вищезазначених 1,2 млрд. грн понад 300 млн передбачено на оплату праці державних службовців, однак поки не відомо, чи ця сума збільшить фонд зарплат загалом, чи вона призначена для окремих категорій працівників.

Відтак, гроші нібито очікуються, але як це вплине на стимулювання реформаторської активності бюрократів – достеменно невідомо. Запитань більше, ніж відповідей. Чи отримає Україна ці кошти, і який буде порядок їх використання? Хто вправі розраховувати на "європейські доплати"?

За таких умов дехто з кваліфікованих чиновників вимушений приймати нелегкі рішення – залишатися на державній службі, чи шукати "ринкову зарплату" в інших сферах, тож реформаторський потенціал невпинно зменшується через невизначеність та відтік кадрів. А це, в свою чергу, може ще більш негативно позначитись на темпах реформ і як наслідок – на тих сумах, які Україна зможе отримати від ЄС. Коло замикається.

Стратегія реформування державного управління України на 2016-2020 роки, затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 р. № 474, передбачає формування певних груп державних службовців, що несуть відповідальність за проведення ключових національних реформ і мають право на спеціальні умови оплати праці. Такі групи мають бути сформовані в Секретаріаті Кабінету Міністрів (15 осіб) та міністерствах (загалом 2000 осіб), а на оплату праці їх учасників у 2017 році цією Стратегією заплановано понад 500 млн грн.

У зв’язку цим виникає, як мінімум, ще два запитання.

По-перше, що таке "спеціальні умови оплати праці"? Чинний Закон України "Про державну службу" не передбачає певних особливих прав на спеціальні умови праці, як це сказано в Стратегії. Згідно зі статтею 50 Закону, заробітна плата державного службовця складається з: посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; виплати за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’язків тимчасово відсутнього державного службовця; виплати за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’язків за вакантною посадою; премії.

По-друге, якими є критерії визначення саме "ключових реформ"? Можливо, це реформи, що здійснюються відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, коли йдеться не тільки про підготовку текстів законопроектів, але вже й про виконання прийнятих євроінтеграційних законів? Це було би логічно, оскільки гроші на доплати надає саме Європейський Союз.

Водночас, перелік запланованих перетворень на сайті Нацради реформ не охоплює всі напрями не тільки Угоди, але й вищезгаданих програм секторальної бюджетної підтримки ЄС. Відтак, чи матимуть державні службовці, залучені до їх впровадження, достатні фінансові стимули?

Саме тому Уряд повинен якомога швидше роз’яснити, як планується витрачати європейські кошти, і зокрема, ті, що передбачені на зарплати державним службовцям у проекті бюджету на 2017 рік. Від цього залежить кінцевий результат, який хвилює суспільство – хто як і які саме реформи як швидко здійснюватиме, бо ж гроші є, треба лише вміти їх взяти й витратити за призначенням. І навіть це проблема для української влади.