ЗагрузкаПожалуйста ждите...
*показники статистики, коротко, по кліку розширенно

Євроінтеграція у Раді: як штовхають закон про електронні комунікації, що суперечить Угоді з ЄС

Опубліковано 06.02.2017 30 переглядів
Автор: Денис Черніков
У сфері телекомунікацій ще рік тому мала бути розроблена дорожня карта, яка стала би основою системних законодавчих змін. Але стратегічного документа досі не існує, тому до парламенту надходять різноманітні ініціативи, іноді суперечливі, подекуди дискусійні.

У сфері телекомунікацій ще рік тому мала бути розроблена дорожня карта, яка стала би основою системних законодавчих змін. Але стратегічного документа досі не існує, тому до парламенту надходять різноманітні ініціативи, іноді суперечливі, подекуди дискусійні.

Цього тижня Верховна рада планує розглянути два важливих законопроекти у цій сфері.

І деякі їх норми прямо суперечать праву ЄС.

Спершу – про позитивне.

У законопроекті "Про електронні довірчі послуги" №4685, підготовленому до другого читання, виправлено низку невідповідностей праву ЄС, про які експерти Парламентської експертної групи повідомляли комітетові раніше.  

По-перше, враховано вимоги Регламенту ЄС № 910/2014 щодо створювача електронної печатки, якою може бути тільки юридична особа, тоді як у попередній редакції закону до таких суб’єктів також були включені ФОПи та самозайняті особи.

По-друге, запроваджено проведення оцінки відповідності у сфері електронних довірчих послуг органами з оцінки відповідності, акредитованими відповідно до законодавства у сфері акредитації. У попередній редакції цю функцію необхідно було здійснювати через аудит.

Разом з тим, в майбутньому доцільно уточнити норми щодо доведення відповідальності за шкоду, заподіяну некваліфікованим або кваліфікованим постачальником послуг. У першому випадку факт умислу або недбалості, згідно з правом ЄС, має доводитися особою, яка зазнала збитків. У другому випадку – факт завданої шкоди вважається доведеним, якщо кваліфікований постачальник не доведе інше.

Іншою є ситуація з резонансним законопроектом №3549-1 "Про електронні комунікації", який буде розглядатися у повторному першому читанні.

У ньому не враховано низку важливих зауважень експертів, тож

фактично документ не відповідає зобов’язанням України за Угодою про асоціацію з ЄС.

Так, додаток XVII-3 до Розділу IV зобов’язує Україну здійснити імплементацію низки актів Євросоюзу, що встановлюють спільні рамки на ринку надання електронних комунікаційних послуг.

Натомість законопроект №3549-1 пропонує цілком іншу модель регулювання ринку, ніж працює в ЄС.

"Європейська правда" вже писала про проблеми, які нестиме схвалення закону в нинішній редакції. Серед основних недоліків – слабкі гарантії захисту прав споживачів, недостатні гарантії ефективного державного регулювання та забезпечення справедливої конкуренції.

Рамкова Директива 2002/21/ЄС про спільні правові рамки у сфері електронних комунікаційних мереж та послуг закріплює визначення понять "споживач", "користувач", "кінцевий користувач" електронних комунікаційних послуг.

Законопроектом передбачено лише визначення поняття "споживач", проте зміст суттєво відрізняється. В праві Євросоюзу споживачем електронних комунікаційних послуг може бути лише фізична особа, а законопроект визначає споживачем також юридичну особу та не виключає можливості споживання послуги у комерційних цілях.

Визначене поняття "універсальна послуга" не відповідає Директиві, оскільки не містить такої ознаки, як постачання користувачам за доступною ціною. Передбачається державне регулювання тарифів на універсальні послуги, проте не встановлюється аналогічних, як у Директиві 2002/22/ЄС, вимог до забезпечення їх прозорості та доступності.

Детальнішого аналізу потребують запропоновані профільним комітетом ВР уточнення до законопроекту щодо повноважень центрального органу виконавчої влади у галузі зв'язку щодо управління у сфері електронних комунікацій в контексті їх чіткого розмежування зі сферою відповідальності національного регуляторного органу.

Автори законопроекту не запропонували ефективного механізму оскарження рішень Національного регуляторного органу (хоча це передбачено статтею 4 Директиви 2002/21/ЄС), що не гарантує належного розмежування компетенції та механізму взаємодії різних регуляторних органів, повноваження яких пов’язані з діяльністю у сфері електронних комунікацій.

Законопроектом передбачається надання державної підтримки на розвиток вітчизняного виробництва технічних засобів електронних комунікацій, можливість інвестування за рахунок державних ресурсів (ст.ст. 6 та 39). Проте, як ми вже неодноразово зазначали, підтримка національного виробника в ЄС обмежена відповідними правилами. Натомість пропоновані законодавчі зміни законопроектом №3549-1 не виключають ризику порушення конкуренції у торговельних відносинах з ЄС.

Сфера телекомунікацій – одна з тих, де Україна повинна мати, але досі не має так званої "дорожньої карти" зближення з правом ЄС.

Є низка розділів Угоди про асоціацію, в яких склалася така ситуація. Це, серед іншого, електронні телекомунікації, сфера поштового зв’язку та морського транспорту. І це створює системні непорозуміння, ускладнює розробку та прийняття відповідних галузевих законопроектів.

Відповідно, є ризик того, що за кілька років після прийняття нібито "євроінтеграційних" законів у цих сферах Україні доведеться суттєво коригувати ці нові документи.

Це – біг по колу і продовження практики правової невизначеності.