ЗагрузкаПожалуйста ждите...
*показники статистики, коротко, по кліку розширенно

Експертиза законопроекту «Про букмекерську діяльність в Україні» № 2268 від 02.03.2015 р.

Опубліковано 11.08.2015 5 переглядів
Метою законопроекту є легалізація в Україні букмекерської діяльності, встановлення основних нормативних засад у здійсненні відповідної господарської діяльності.

1) Загальна характеристика законопроекту:

Метою законопроекту є легалізація в Україні букмекерської діяльності, встановлення основних нормативних засад у здійсненні відповідної господарської діяльності.

Законопроект за предметом правового регулювання охоплюється положеннями
Глави 6 «Заснування підприємницької діяльності, торгівля послугами та електронна торгівля» Розділу IV «Торгівля та пов’язані з торгівлею питання» Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їх державами-членами, з іншої сторони (далі – Угода про асоціацію).

Правовідносини, аналогічні тим, які є предметом правового регулювання законопроекту регулюються Договором про функціонування Європейського Союзу (Official Journal C 326, 26.10.2012, p. 47–390)  (далі – Договір), а також прецедентним правом Суду ЄС.

Законопроект пропонує визначення основних термінів у сфері здійснення букмекерської діяльності в Україні, відмежовує сферу власного регулювання від іншого законодавства України, встановлює вимоги до букмекерських організацій, їх зобов’язання та гарантії здійснення ними відповідної діяльності, визначає засади держаної політики у сфері регулювання букмекерської діяльності, встановлює вимоги щодо ліцензування букмекерської діяльності в Україні, встановлює механізми захисту споживачів послуг букмекерських організацій.

2) Політико-правове обґрунтування законопроекту:

Законодавство Європейського Союзу залишає на розсуд держав-членів визначати особливості регулювання правовідносин у сфері організації господарської діяльності.В Угоді про асоціацію відсутні прямі зобов’язання щодо встановлення основних нормативних засад у здійсненні букмекерської діяльності.Водночас, законопроектом пропонується встановити низку критеріїв для суб’єктів господарювання, які мають намір здійснювати букмекерську діяльність. Зокрема: –          у пункті 10 частини першої статті 10 зазначено, що зайнятися букмекерською діяльністю зможе тільки та юридична особа, яка станом на дату подання заяви для отримання відповідної ліцензії вже матиме хоча б 50 контор, в яких плануватиметься проведення відповідної діяльності;-          частина друга статті 11 законопроекту містить положення щодо зобов’язання організатора букмекерської діяльності відкрити не менше 300 букмекерських контор протягом перших трьох календарних років з моменту видачі ліцензії на провадження букмекерської діяльності.У пояснювальній записці до законопроекту відсутні обґрунтування щодо доцільності та пропорційності критеріїв, що встановлюються для суб’єктів господарювання. Відповідні критерії для суб’єктів господарювання, що мають намір здійснювати букмекерську діяльність, можуть  розглядатися як такі, що:-          створюють перешкоду та накладають надмірний тиск на суб’єктів господарської діяльності у сенсі забезпечення свободи здійснення підприємницької діяльності, яка закріплена у статті 49 Договору;-          стимулюють до активного поширення грального бізнесу, що може мати наслідком порушення міри захисту суспільного інтересу.

До цього потрібно зазначити, що Суд Європейського Союзу при ухваленні рішень враховує не тільки природу і важливість інтересу або права, але й природу та важливість мети (Рішення у справі 44/79, Liselotte Hauer v Land RheinlandPfalz (1979) ECR 3727).

У зв’язку з цим, пропорційність критеріїв, які планується закріпити законопроектом, викликає сумнів.

Стаття 8 законопроекту містить положення щодо можливості створення та діяльності саморегулівних організацій у сфері букмекерської діяльності. Однак, в Україні відсутній рамковий закон щодо саморегулівніх організацій. Отже, положення статті 8 законопроекту, яким закріплюється право об’єднань у саморегулівні організації, недостатньо регулює особливості їх діяльності, зокрема створення, функціонування, набуття членства тощо.

Законопроект в цій частині не гарантує досягнення відповідності принципу правової визначеності,  широке тлумачення якого наводиться в прецедентному праві Суду Європейського Союзу. Зокрема, згідно з цим принципом правові норми мають бути чіткими та зрозумілими в частині визначення обсягу прав та обов’язків тих, кого це стосується, та надавати можливість національним судам гарантувати дотримання цих прав та обов’язків. (рішення Суду Європейського Союзу від 21 червня 1988, Комісія ЄС проти Італії, Сase 257/86; Celex No: 61986J0257).

3) Рекомендації Комітету (варіанти відповідно до статей 114, 123, 129 Регламенту ВРУ):

Рекомендується законопроект повернути на доопрацювання.