ЗагрузкаПожалуйста ждите...
*показники статистики, коротко, по кліку розширенно

Експертиза законопроекту №3739 "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання особливостей ліцензування господарської діяльності з надання фінансових послуг"

Опубліковано 11.04.2016 32 переглядів
Метою законопроекту є скорочення кількості видів господарської діяльності з надання фінансових послуг, що підлягають ліцензуванню, усунення колізій між нормами законодавства та визначення особливостей ліцензування господарської діяльності з надання фінансових послуг.

1. Загальна характеристика законопроекту

Законопроект спрямований на узгодження законодавства у сфері фінансових послуг із Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 № 222-VIII, прийнятим у новій редакції, а також внесення низки інших змін з метою удосконалення порядку ліцензування господарської діяльності з надання фінансових послуг.

Як зазначається у пояснювальній записці, метою законопроекту є скорочення кількості видів господарської діяльності з надання фінансових послуг, що підлягають ліцензуванню, усунення колізій між нормами законодавства та визначення особливостей ліцензування господарської діяльності з надання фінансових послуг.

До основних новел законопроекту належать: удосконалення понятійно-категоріального апарату у сфері фінансових послуг, зокрема, щодо термінів “ліцензійні умови” та “страхувальник” , внесення змін щодо кола суб’єктів, які мають право надавати фінансові послуги, та щодообов’язковості ліцензування у випадку правонаступництва (злиття, приєднання, перетворення або поділу) юридичної особи, змісту ліцензії, скорочення строку її видачі, введення такого заходу впливу, який може покладатися за порушення законодавства на ринку фінансових послуг, як заборона фінансовій установі укладати нові договори з надання фінансових послуг та продовжувати дію укладених договорів з надання фінансових послуг, а також виключення статті щодо відмови у видачі ліцензії на проведення страхової діяльності та розгляд спорів щодо її відкликання.

2. Політико-правове обґрунтування законопроекту

Проект Закону № 3739належить до сфери, яка охоплюється Угодою про асоціацію між Україною та Європейським союзом, ратифікованою Законом України №1678-VII від 16.09.2014 р. Статтею 383 означеної Угоди передбачається розвиток співробітництва у сфері фінансових послуг з метою забезпечення сприяння стабільності та цілісності світової фінансової системи та забезпечення незалежного та ефективного нагляду.У статті 385 Угоди про асоціацію зазначається, що сторони сприяють поступовому наближенню до визнаних міжнародних стандартів щодо регулювання і нагляду у сфері фінансових послуг. Дані положення Угоди про асоціацію є обов’язковими до виконання її сторонами (ст. 476 Угоди).

Слід зазначити, що на рівні ЄС відсутній єдиний нормативний акт, який би передбачав регулювання порядку ліцензування усіх фінансових установ, воно здійснюється окремо щодо діяльності кредитних установ, страхування та трудових пенсій та щодо ринку цінних паперів.

Погоджуючисьуціломузнеобхідністюудосконаленнявітчизняногозаконодавстваусферіліцензування господарської діяльності з надання фінансових послуг та приведення доключовихміжнароднихтаєвропейськихстандартів, вважаємозадоцільневисловитинаступне.

1. Пропоновані зміни до ч.1 ст. 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» щодо звуження кола суб’єктів, які мають право надавати фінансові послуги шляхом виключення з-поміж них фізичних осіб-підприємців, є таким, що не відповідає ст. 2 Директиві 2002/92/ЄС Європейського парламенту та Ради від 9 грудня 2002 року про страхове посередництво, якою передбачається, що страховим посередником може бути як фізична, так і юридична особа, яка розпочинає або здійснює посередництво у страховій діяльності.

2.У законодавстві ЄС щодо регулювання фінансових послуг, зокрема, у сфері діяльності кредитних установ та страхової діяльності (Директиві 2006/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради про започаткування та здійснення діяльності кредитних установ від 14.06.2006(далі - Директива 2006/48/ЄС)та Директиві 2002/83/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 05.11.2002 р. щодо страхування життя) зазначається лише про відкликання ліцензії. Що ж стосується застосування інших заходів впливу, то у ст. 54 Директиви 2006/48/ЄС зазначається, що їх визначення покладається на держави-учасниці ЄС[1].

Роз’яснення терміну “тимчасове зупинення ліцензії” надається в абз. 5 пункту 2.5 Розд. ІІ Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого РозпорядженнямНацкомфінпослуг від 20.11.2012 №2319, в якомузазначається, що у разі тимчасового зупинення (обмеження) ліцензії особа повинна виконувати свої зобов’язання за укладеними договорами зі споживачами фінансових послуг щодо зазначеного в рішенні виду (видів) фінансових послуг. Тобто заборона фінансовій установі укладати нові договори з надання фінансових послуг та продовжувати дію укладених договорів з надання фінансових послуг не є новим заходом впливу, як про це зазначають автори законопроекту, а є правовим наслідком тимчасового зупинення ліцензії.

3. Що ж стосується питання можливості передачі ліцензії при правонаступництві юридичних осіб, як це пропонується у змінах до ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», то хоча й у Директивах ЄС це питання чітко не визначено, однак логічноприпустити про необхідність звернення правонаступників за отриманням нової ліцензії.

Так, зокрема, у ст. 7-12 Директиви 2006/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради про започаткування та здійснення діяльності кредитних установ від 14.06.2006 № 2006/48/ЄС передбачаються вимоги для отримання ліцензії, які є передумовою отримання ліцензії – вимоги до власних коштів, ділової репутації та досвіду роботи осіб, які здійснюють керівництво кредитною установою, види передбачуваної комерційної діяльності та структурної організації кредитної установи. У ст. 6-7 Директиви 2002/83/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 5 листопада 2002 р. щодо страхування життя зазначається, що для отримання ліцензії відповідні суб’єкти повинні мати мінімальний гарантійний фонд, представити план діяльності, ефективно управлятися особами з хорошою діловою репутацією. У результаті реорганізації зазначених фінансових установумови, що служили підставою для отримання ліцензії, як правило, суттєво змінюються. Якщо звернутися до досвіду країн ЄС, то, наприклад, у законодавстві Фінляндії чітко вказано, що при реорганізації кредитної установи необхідно отримати нову ліцензію.

Вважаю, що процедура отримання нової ліцензії (або її заміни) є такою, що більше відповідає інтересам споживачів фінансових послуг та забезпечує стабільність фінансової системи країни. До речі такий порядок прямо передбачений частинами 4 – 6 статті 15 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», п. 2.1 (д) Положення про особливості реорганізації банку за рішенням його власників, затвердженого Постановою Правління НБУ від 27.06.2008 №189.

4. Пропоновані зміни до визначення страхової організації у Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якіпередбачать отримання однієї ліцензії на здійснення страхування життя та виплату довічних пенсій[2], є такими, що відповідають Директиві 2002/83/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 5 листопада 2002 р. щодо страхування життя. У ч. 2 ст. 5 цієї Директиви зазначається, що ліцензіяповиннанадаватисяназдійсненняконкретногокласустрахування, відповідно до ДодаткуI.Вонаповиннапоширюватисянавеськласстрахування, якщозаявникне бажаєстрахуватилишедеякіризики, відносяться до даного класу. Додаток І цієї Директививключає 9 видів страхування життя, де вид страхування життя № І включає (А) страхування життя, тобто вид страхування життя, який включає в себе, зокрема, страхування на дожиття до зазначеного віку тільки, страхування в разі смерті тільки, страхування на дожиття до зазначеного віку або дострокового настання смерті, страхування життя з поверненням премії, страхування шлюбу, страхування народження; (Б) ануїтети; (В) додаткове страхування, яке проводиться страховими організаціями страхування життя, тобто, зокрема, страхування від нещасних випадків, включаючи непрацездатність, страхування на випадок смерті в результаті нещасного випадку і страхування на випадок непрацездатності в результаті нещасного випадку або хвороби у випадках, коли дані різні види страхування здійснюються на додаток до страхування життя[3].

5. Вважаємо, що пропоноване визначення ліцензійних умов (ст. 1) не узгоджується із положенням ч. 1 ст. 21 Закону України “Про державне регулювання ринку фінансових послуг”, яка передбачає, що державне регулювання фінансових послуг щодо ринку банківських послуг та діяльності з переказу коштів, у тому числі її ліцензування, здійснюється Національним банком України.

3. Рекомендації Комітету

У зв’язку з цим, беручи до уваги положення статті 114 Регламенту Верховної Ради України, рекомендується Проект Закону про  внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання особливостей ліцензування господарської діяльності з надання фінансових послуг від 29.12.2015 №3739направитинадоопрацювання.


[1] Стаття 54 Директиви 2006/48/ЄС: “Без шкоди процедурам відкликання ліцензій та положенням кримінального законодавства, держави-членизабезпечують,  щобїхвідповіднікомпетентніорганимализмогу,   упорівняннізкредитнимиустановами, абозтими,щоефективноконтролюютьдіяльністькредитнихустанов,якіпорушуютьзакони, регламентитаадміністративніположеннящодонаглядуабоздійсненняїхдіяльності, ухвалюватиабонакладатиштрафиабозаходи, спрямованізокреманаліквідаціювідповіднихпорушеньабонаслідківтакихпорушень”. 

[2] Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» довічна пенсія, це інакше - ануїтет. 

[3] Однак на управління груповими пенсійними активами потрібен окремий вид ліцензії (Директива 2002/83/ЄС).