ЗагрузкаПожалуйста ждите...
*показники статистики, коротко, по кліку розширенно

Експертиза законопроекту №3870 «Про внесення змін до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» (щодо забезпечення ефективного функціонування системи ліцензування)»

Опубліковано 11.04.2016 19 переглядів
Метою законопроекту є відтермінування строку набрання чинності окремих «процедурних» статей Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» до 1 січня 2017 року для забезпечення створення ефективної системи функціонування ліцензування, уникнення правових колізій та правого колапсу. Для захисту економічних інтересів держави законопроект також передбачає, що майнові права інтелектуальної власності на ліцензійні реєстри та Єдиний ліцензійний реєстр належать державі.

Законопроект спрямований на врегулювання проблемних питань у сфері ліцензування освітньої діяльності, а також внесення змін до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 № 222-VIII у частині набуття чинності його окремих положень та закріплення за державою майнових прав інтелектуальної власності на ліцензійні реєстри та Єдиний ліцензійний реєстр

Як зазначається у пояснювальній записці, метою законопроекту є відтермінування строку набрання чинності окремих «процедурних» статей Закону України від 02.03.2015 р. No 222-VІІІ «Про ліцензування видів господарської діяльності» до 1 січня 2017 року для забезпечення створення ефективної системи функціонування ліцензування, уникнення правових колізій та правого колапсу.Проект Закону для захисту економічних інтересів держави також передбачає, що майнові права інтелектуальної власності на ліцензійні реєстри та Єдиний ліцензійний реєстр належать державі.

Розглянувши зазначений законопроект на предмет відповідності міжнародним та європейським стандартам у сфері ліцензування окремих видів господарської діяльності та інтелектуальної власності, слід зауважити наступне.

1. Необхідність ліцензування освітньої діяльності з урахуванням особливостей, визначених спеціальними законами у сфері освіти.

У країнах ЄС відсутнє законодавство, яке б визначало загальні засади ліцензування господарської діяльності.Виняток становить лише зменшення адміністративних бар’єрів, спрямоване на скорочення регулюємих видів діяльності (однак пропоновані законодавчі зміни аналізованим законопроектом знаходяться поза сферою його регулювання). Ліцензійні відносини у різних країнах-учасницях ЄС регулюються різними законами, а також відмінним є й визначення галузей і видів діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Утім, на рівні ЄС встановлені особливості ліцензування окремих видів діяльності, наприклад, у сфері зв’язку[1], виробництва лікарських препаратів[2] та ін., що містяться у галузевих директивах. У той же час, порядок ліцензування у сфері освіти на рівні ЄС не врегульований, хоча більшість країн вимагає отримання державного дозволу на зайняття цією діяльністю.Слід зауважити, що немає одноманітного застосування термінів ліцензування, оцінка та акредитація в країнах ЄС. Часом, їх важко чітко відокремити одне від одного. У тих країнах, де встановлений обов’язок ліцензування освітньої діяльності, порядок ліцензування визначається у законодавстві про освіту[3](причому, як правило, ліцензування вищої освіти та інших її видів регулюється окремими законодавчими актами)  та органом ліцензування є спеціально уповноважений орган у сфері освіти.

Дійсно, освітня галузь складається з різних видів освіти, кожен з яких має свою специфіку, а тому порядок ліцензування має її враховувати по відношенню до кожної сфери освіти.

На сьогодні, особливості ліцензування встановлені лише щодо вищої освіти у Законі України “Про вищу освіту” від 01.07.2014 № 1556-VII (ст. 24), чинний Закон України “Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XIIїх не передбачає. Однак, слід зауважити, що й проект Закону України “Про освіту” від 19.11.2015 р. № 3491 (ст. 37)[4], який на сьогодні активно обговорюється, теж не встановлює особливостей ліцензування видів освіти, інших, ніж вища, а замість цього робить відсилку до інших законів. У зв’язку з цим, виникає занепокоєння про можливість залишення пропонованої норми закону про ліцензування освітньої діяльності з урахуванням особливостей, визначених спеціальними законами у сфері освіти, суто декларативною в частині ліцензування освіти, іншої, ніж вища.

2.Майнові права інтелектуальної власності на ліцензійні реєстри та Єдиний ліцензійний реєстр належать державі.

На рівні ЄС відсутній законодавчий акт, який би регламентув порядок ведення ліцензійного реєстру та право інтелектуальної власності держави щодо нього.

Однак, убачається, що реєтр можна розглядати як базу даних, що є об’єктом інтелектуальної власності та охороняється законодавством. У ст. 4 Директиви 96/9 /ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 березня 1996 року «Про правову охорону баз даних» зазначається, що автором бази даних визнається фізична особа або група фізичних осіб, які створили таку базу, або, якщо це передбачає законодавство держав-членів ЄС, юридична особа, що визнається правовласником за таким законодавством.

Отже, закріплення за державою майнових прав інтелектуальної власності на ліцензійні реєстри та Єдиний ліцензійний реєстр є таким, що відповідає європейському регулюванню, а також сприяє захисту та цілісності реєстру.

Загальний висновок: Проект Закону України «Про внесення змін до Закону України  «Про ліцензування видів господарської діяльності» (щодо забезпечення ефективного функціонування системи ліцензування)»№ 3870 від 02.02.2016 р. є таким, що відповідає нормам європейського права, однак він має бути узгоджений із іншими законодавчими актами України.


[1] Директива 97/13/ЄС Європейського Парламенту і Ради "Про спільну базу для загальних дозволів та індивідуальних ліцензій в сфері
телекомунікаційних послуг" від 10.04.1997 р.

[2]ДирективаКомісіїЄС91/356/ЄЕС "Про встановлення основних принципів і правил належної виробничої практики лікарських засобів для людини".

[3]Лицензирование образования в зарубежных странах: краткий обзор законодательства и практики // http://www.lexed.ru/obrazovatelnoe-pravo/analitika/detail.php?ELEMENT_ID=1949

[4] Стаття 37. Ліцензування освітньої діяльності. 1. Освітня діяльність провадиться на підставі ліцензії, що видається органом ліцензування відповідно до законодавства. 2. Ліцензування, контроль за дотриманням ліцензійних умов та анулювання ліцензій на освітню діяльність здійснюються у порядку, визначеному законодавством.